Переваги та недоліки уривчастого голодування

Зміст:

Anonim

Один із найпопулярніших режимів харчування для зниження ваги передбачає чергування періодів прийому їжі та її відсутності. Переривчасте голодування відрізняють простота, економічність, можливість використання будь-де. Такий спосіб має свої плюси та мінуси.

Методики голодування

Коли людина їсть, вона отримує енергії більше, ніж може відразу використати. Вуглеводи розщеплюються на цукри, які у зв'язаному вигляді зберігаються в печінці та м'язах. Надлишок глюкози перетворюється на жирові відкладення по всьому і тілу.

Коли людина практикує уривчасте голодування, то за відсутності їжі він використовує накопичену енергію без шкоди здоров'ю. При цьому відбувається спалювання надлишкового жиру. Їжа завжди доступна і людина самостійно вирішує від неї відмовитися.

Популярні варіанти голодування:

  • 16/8. Дозволено їсти вдень протягом восьми годин, а решту часу слід обходитися без їжі. Спосіб можна використовувати щодня.
  • 20/4. Більш жорстка методика включає вживання їжі з 14 до 18 години. В решту періоду необхідно голодувати.
  • 5/2. Комфортний варіант, при якому п'ять днів можна їсти, а два - розвантажувальні з калорійністю 500 ккал.

Плюси переривчастого голодування

Головна перевага способу - зниження ваги та жиру. Користь методики для здоров'я:

  • Зменшує рівень холестерину та цукру в крові.
  • Покращує концентрацію уваги, ясність розуму.
  • Запобігає розвитку діабету.
  • Підвищує енергію.
  • Знімає запалення.
  • Збільшує тривалість життя.
  • Активізує очищення клітин.

Мінус методики схуднення

Спосіб має багато протипоказань:

  • Вагітність та період лактації.
  • Вік до 18 років.
  • Дефіцит ваги, порушення харчової поведінки (анорексія).
  • Цукровий діабет, подагра.
  • Захворювання серця, нирок, печінки.

Уривчасте голодування може мати побічні ефекти:

  • Діскомфорт, сильне здуття живота.
  • Відчуття тривоги та безсоння.
  • Запор.
  • Головний біль.
  • М'язові спазми.
  • Запаморочення.
  • Діарея.
  • Ізжога.
Увага! Інформація, подана у статті, має ознайомлювальний характер. Матеріали статті не закликають до самостійного лікування. Тільки кваліфікований лікар може поставити діагноз і дати рекомендації щодо лікування, виходячи з індивідуальних особливостей конкретного пацієнта.